Історія професії

Педагогіка у вигляді правил і наставляння дорослих по догляду за дітьми з'явилася дуже давно. Перші системи педагогічного виховання зародилися в Древній Греції (IV-V століття до н.е.).

В Європі в середньому столітті, в новий час і в епоху Відродження з'являється велика кількість різних педагогічних теорій. Найбільш відомими педагогами того часу є Песталоцці, Дж. Локк, Руссо й ін.

Посада "соціальний педагог" була введена в 2000 році. Це нововведення було продиктовано такими фактами, як збільшення кількості дітей з поведінкою, що відрізняється від загальноприйнятої, ростом дитячої злочинності. Раніше цією проблемою займався класний керівник і завуч з виховної роботи.

Зміст праці:

-робота з "важкими" дітьми і підлітками;

-постійний контроль життя, навчання, побуту "важкої" дитини, підлітка;

-з'ясування причини поведінки, що відрізняється від загальноприйнятої;

-бесіди з класним керівником;

-бесіди з дитиною, підлітком;

-підтримка зв'язку з дитячою кімнатою міліції;

-бесіди з інспектором у справах неповнолітніх, спільного вирішення проблем дитини з наданням рішення питання з поняття з обліку;

-підтримка зв'язку зі шкільним психологом (робота з дитиною, підлітком на основі психологічного обстеження);

-робота з батьками;

-з'ясування причини ситуації, що створилася;

-консультації батьків;

-організація і проведення заходів щодо виховання «важких» дітей і підлітків на окружному і територіальному рівнях (трудові табори);

-бесіди з найближчим оточуванням дитини, підлітка (друзі, родичі, знайомі).

Завдання соціального педагога:

-забезпечення, збереження і зміцнення фізичного, психологічного, соціального, морального здоров'я особистості;

-Формування моральної свідомості, моральних якостей, соціально значущих орієнтацій і установок у життєвому самовизначенні і моральної поведінки;

-Створення сприятливих умов у мікросоціумі для розвитку здібностей та можливостей реалізації людини, її позитивного потенціалу в соціально корисних сферах життєдіяльності, підвищення тупікових ситуацій в особистісному розвитку;

-Надання комплексної соціально-психолого-педагогічної допомоги та підтримки;

-Створення комфортного, гуманного виховного простору в мікросоціумі.

Основні напрями соціально-педагогічної діяльності:

1. Створення соціальних умов, що компенсують неблагополучний досвід соціалізації і несприятливі умови життя дітей та їх сімей;

2. Надання комплексної допомоги, спрямованої на створення сприятливих соціально-педагогічних умов в освітніх та інших установах системи соціального виховання та захисту;

3. Забезпечення діагностики, корекції та консультування з соціально-педагогічної проблематики дітей і сімейної групи ризику;

4. Соціально-педагогічна профілактика та реабілітація дезадаптованих і соціально депривованих дітей і підлітків;

5. Робота з дітьми-інвалідами;

6. Робота з обдарованими дітьми;

7. Організація спортивно-оздоровчої, дозвільної та інших видів діяльності дітей, підлітків, дорослих;

8. Консультування і спеціалізована допомога у професійному визначенні;

9. Культурно-просвітницька робота серед населення з пропаганди і роз'яснення здорового способу життя;

10. Здійснення системи профілактичних заходів, попередження та усунення прямих і непрямих десоціалізуючих впливів соціуму;

11. Попередження соціальної та педагогічної захисту дітей;

12. Соціально-педагогічне дослідження з виявлення соціальних та особистісних проблем дітей різного віку, робота в класах педагогічної корекції;

13. Попередження негативного ставлення дорослих до дітей, допомога у вирішенні виниклих конфліктів між вчителями та учнями, батьками і дітьми та ін.

Можна застосувати такі загальні функції соціального педагога:

-діагностична функція - постановка соціального діагнозу. З цією метою вивчення особових особливостей і соціально-побутових умов життя дітей, сім'ї, соціального оточування, виявлення позитивних і негативних впливів, проблем;

-освітньо-виховна функція - забезпечення цілеспрямованого педагогічного впливу соціального педагога на поведінку і діяльність дітей і дорослих; сприяння педагогічної діяльності всіх соціальних інститутів мікрорайону, в тому числі сім'ї, освітніх установ, трудових колективів, засобів масової інформації, мікросоціуму; повноцінне використання у виховному процесі засобів і можливостей суспільства, виховного потенціалу мікросередовища, можливостей самої особистості як активного суб’єкта виховного процесу;

-організаторська функція - організація суспільно корисної діяльності дітей і дорослих, педагогів і волонтерів у вирішенні завдань соціально-педагогічної, підтримки, виховання і розвитку, реалізації планів, проектів і програм;

-організаційно-комунікативна функція - включення добровільних помічників, населення в соціально-педагогічну роботу, в спільну роботу і відпочинок, ділові та особистісні контакти, зосередження інформації та налагодження взаємодії між більш соціальними інститутами в їх роботі з дітьми, сім'ями;

-прогностична та експертна функція - проектування особистості дитини, групи дітей, клієнтів-дорослих; розробка програм, проектів, планів соціально-педагогічного розвитку мікрорайону, установи, його соціально-педагогічних структур; експертиза аналогічних документів і матеріалів;

-охоронно-захисна функція - використання наявного арсеналу правових норм для захисту прав та інтересів особистості, сприяння вживанню заходів державного примусу та реалізації юридичної відповідальності щодо осіб, які допускають прямі або опосередковані протиправні дії на підопічних соціального педагога;

-соціально-компенсаторна функція - розробка та реалізація комплексу заходів, які сприяють вирівнюванню можливостей для соціального старту, заповненню або компенсації соціальної шкоди клієнта внаслідок конкретних особистісно-сімейних особливостей;

-посередницька функція - здійснення зв'язків в інтересах клієнта між сім'єю, освітньою установою, найближчим оточенням. Посередницька діяльність соціального педагога - це діяльність, яка сприяє гармонізації відносин клієнта в міжособистісних конфліктах і забезпечує його взаємозв'язок із системою державних, комерційних та громадських організацій, що надають соціальні послуги.

Особистісні якості, інтереси і взаємодія:

-шильність до роботи з дітьми; уміння повести за собою; висока особиста відповідальність; самоконтроль і рівноваженість; терпимість; безоцінне ставлення до людей; інтерес і повага до іншої людини; наполегливість;

-комунікабельність; емпатія; активність; тактовність; вимогливість до себе й іншим; спостережливість.

Області застосування професійних знань:

-освітні установи (школи, технікуми, коледжі, ПТУ, вузи);

-дитячі табори;

-дитячі турбази;

-дитячі військові установи;

-дитячі колонії;

-соціальні організації (дитячі будинки, притулки, інтернати, дитячі центри творчості і дозвілля);

-міські і муніципальні учбово-методичні центри.